26 листопада на філологічному факультеті Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди відзначалося 500-річчя від дня народження відомого українського і польського публіциста, історика, філософа, першого вітчизняного політолога та гуманіста Станіслава Оріховського-Роксолана.

Організаторами свята стали: декан філологічного факультету, кандидат філологічних наук, доцент Свириденко О.М., доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання імені Михайла Максимовича Мазоха Г. С.,  доктор філологічних наук, професор Корпанюк М.П.

Свириденко Оксана  Михайлівна і Мазоха Галина Степанівна виступили з вітальним словом і зазначили, що творчість Станіслава  Оріховського-Роксолана є неповторною та оригінальною. Завдяки таланту він зумів заявити про себе на весь світ.

Микола Павлович Корпанюк переніс гостей свята в добу українського Відродження та розповів про життєву долю Станіслава Оріховського-Роксолана.

Народився Станіслав Оріховський-Роксолан 11 листопада 1513 року в селі Оріховці Перемишлянської єпархії Руського воєводства. Батько мислителя належав до шляхетного стану, а мати була дочкою православного священика. Початкову освіту здобув у  Перемишлі. У 1526 р. продовжив освіту в Краківському університеті, потім у Відні (1527), де його наставником був відомий гуманіст і поет, професор Віденського університету Олександр Брасікан. 1529 р. переїздить до Віттенберга, потрапляє під вплив відомого реформатора Церкви Мартіна Лютера та його соратника гуманіста Філіппа Меланхтона. Згодом Станіслав переїзджає до Італії, де слухає лекції в Падуанському (1532) та Болонському(1540) університетах, вдосконалює освіту в Римі та Венеції. До кола його знайомих і близьких приятелів входили визначні церковні й державні діячі — Олександр Фарнезе, Франціско Коммендоні, Гієронімо Гінуччі, філософи Антоні Пассера та Гаспар Контаріні.

Не менш іменитих друзів він мав і в Німеччині — Лукас Кранах Старший, Ульріх фон Гуттен, Альбрехт Дюрер. 1543 р., після сімнадцятирічного перебування за кордоном, Оріховський повертається назавжди на батьківщину. Оселяється у родовому маєтку. Під тиском обставин й супроти власної волі приймає сан священика.

Щоб  осягнути глибину душі Станіслава Оріховського-Роксолана,  увагу гостей свята було звернено на  два листи написані самим автором. Один із листів  Оріховський  адресує  Яну Франціску Коммендоні розповідаючи  «про все своє життя, найбурхливіше за все століття». Інший лист адресований до Павла Рамузіо та повідомляє слухачам про прихильність автора до свого наставника. Листи  зачитали студенти 1 курсу філологічного факультету – Усик Віталій та Овчаренко Іван.

Можливо, дехто спитав себе, чим же так відзначився Станіслав Оріховський-Роксолан? Відповідь на це питання прозвучала з уст М. П. Корпанюка.

Найзначнішими творами Ст. Оріховського-Роксолана вважаються «Про турецьку загрозу» латинською мовою, виданих краківським видавцем Гієронімом Віктором у 1543 і 1544 pp., «Про целібат», «Відступництво Риму», «Напучення Польському королеві Сигїзмунду Августу», «Хроніка», в якій виклав історію Польщі, «Промова на похоронах Сигізмунда І», «Про природне право», з якої до нас дійшли лише окремі уривки, ряд листів, промов, памфлетів. Ці праці користувалися популярністю в Західній Європі, неодноразово перекладались.

Багатогранний талант оратора, публіциста, історика, філософа                 Ст. Оріховський-Роксолан проявив у різних сферах духовної культури, виступаючи з позицій ренесансного гуманізму та реформації.

Станіслава Оріховського-Роксолана можна назвати першим із східнослов'янських прибічників концепції суспільного договору в походженні держави. На його думку, королівська влада походить не від Бога, а виникає внаслідок угоди між людьми, які слухаються короля добровільно.

Розробка теорії природного права знайшла відбиток не тільки в його спеціальній праці «Про природне право», а й у інших працях: «Про турецьку загрозу», «Напучення польському королю...», «Про целібат», листах, промовах. На його думку, природне право вище від людських законів, які при потребі можна змінювати, якщо вони суперечать природному законові та здоровому глузду людини. Жити у злагоді із законами природи — це означає дбати про мир, злагоду і спокій у державі. Саме до цього закликав Ст. Оріховський польського короля, наголошуючи, що мир, злагода і спокій у державі мають бути кінцевою метою, якщо король хоче бути мудрим.

Ст. Оріховський-Роксолан — один із перших українських високоерудованих полемістів, який розпочав наукову і публіцистичну діяльність із відповіді наклепам католицизму на український народ і православну церкву. На закиди католиків про православне походження його матері він зазначав, що це віра батьків, де кожна людина має право наслідувати її. Папські заборони, нав'язування людям віри силоміць розглядав як явище гірше, ніж турецька загроза, оскільки турки, захоплюючи території, не забороняли сповідувати свою віру, тоді як римська церква у Польщі позбавляла мешканців цього права та поширювала найпідступнішу облуду. Положення про целібат розцінював як такий, що суперечить природі людини, її праву на продовження свого роду.

Ст. Оріховський-Роксолан вимагав покласти край втручанням папи у світські справи, називав його тираном, хижим звіром, ненависником науки й освіти. Негативної думки був він і про католицьких єпископів у Польщі, яких називав зрадниками країни, ворогами народу, папськими шпигунами. У реформаторському дусі він ставив питання про виборність священнослужителів на вищі посади, вказуючи, що при виборі не слід зважувати ні на рід, ні на прохання, ні на гроші й навіть голос короля тут не може мати ніякої переваги над іншими громадянами, впливати на вибір.

Видатний політичний письменник XVI ст. Ст. Оріховський-Роксолан був патріотом свого народу, пишався належністю до нього, постійно підкреслюючи, що він «русин» (українець). «Я русин, — писав він, — і цим пишаюся й охоче про це заявляю, пам'ятаючи про свій рід і руську кров, про місце, де народився і виріс». Немає жодного твору і листа, в яких би Оріховський-Роксолан не вважав за потрібне нагадати про своє русинське походження, про те, що він представник руського народу польської держави, українець, а не поляк. Водночас з повагою він ставився до інших народів, називав дикунами, нікчемами, безсоромниками тих, хто намагався нацькувати русина на поляка, а поляка на русина. Захищав багаті культурно-духовні традиції українського народу, його славне історичне минуле, до якого сам постійно звертався у своїй творчості.

Станіслав Оріховський-Роксолан — різноплановий мислитель, який виявив свої таланти у літературі, політиці, філософії, етиці й історії.

У кінці свята гості та організатори із задоволенням слухали середньовічну музику, яка зачаровувала своєю мелодійністю та перенесла всіх у прекрасну добу Відродження української культури.