У Сковородинівці на Слобожанщині цими днями було гучно й людно. Щойно відгуляли День села та День визволення, а до свята Преображення Господнього, що в народі називається Яблучним Спасом, у Національному літературно-меморіальному музеї Г.С.Сковороди  підготували спеціальну «яблучну» програму для відвідувачів. Під час яблучного пленеру тут створювали арт-об’єкти, грали у спеціально підібрані конкурси, слухали сучасну поезію та варили варення під відкритим небом.

            Яблуня справедливо вважається одним із найдавніших рослинних символів української культури. Бог створив ідеальну яблуню – Дерево життя, її цвітіння – «ніжна молитва про майбутнє плодоносіння», а плід її – яблуко – це символ цілісності, земних бажань; попередження про шкідливість переситу; символ початку всіх речей. У слов’ян з яблуком, яке, як відомо, було атрибутом богині кохання Лади) пов’язані численні ритуали любовної магії. Наприклад, якщо у сприятливий час розрізати яблуко навпіл, у середину його вкласти записку з іменем коханої людини й, зв’язавши половинки, залишити плід на сонці – то, коли яблуко почне всихати, закохані відчуватимуть сильнішу прив’язаність одне до одного. Саме тому в поезії яблуко найчастіше є символом кохання, вроди, спокою.

А от у Григорія Сковороди образ яблуні теж зринає часто, він говорить, що все у світі тримається біля свого єства, як тінь біля яблуні, що тільки істина вічна, а ми в ній, немов яблуня у своєму зернятці, сховані. Про це та про образ саду розповідали під час освітньої програми. А по завершенні заняття в музеї, всі перемістилися до саду – там уже чекали музейні працівники, щоб провести конкурси під загальною назвою «Котилося ябко». Діти, що приїхали сюди  із табору «Берізка», радо взяли участь у яблучній естафеті, танцювали із яблуком на голові, складали командами «яблучні» пазли, до того ж мали це зробити, не зронивши жодного звуку.

Прочитати свої вірші про яблука цього дня до Сковородинівки приїхали Олена Руда та Олег Коцарев із Харкова, Тетяна Мілевська з Миколаєва та Лариса Омельченко з Дніпропетровщини. Тетяна Мілевська зауважила:

– Насолоджуюсь тут кожною миттю – повітрям, атмосферою гармонії, неймовірними пахощами антонівки. Якщо в музеї й надалі проводитимуть такий пленер, я щорічно приїжджатиму до Сковородинівки з Миколаєва. Повірте, воно того варте.

Але найголовніше – це створення композицій із яблук. Вітер заплутувався у «Яблучній мелодії» – між двох яблунь було натягнуто нотний стан, на якому розгойдувалися яблучка-ноти, створюючи запис давньої колядки про зелену яблунь, що зродила червоне яблуко. Створили і «Тінь яблука» – виклали обриси яблуні зеленими та червоними яблуками, проілюструвавши теорію Григорія Сковороди про видиме і невидиме. А Юлія Коваленко, начальник відділу зв’язків із громадськістю музею-квартири Павла Тичини (Київ), виладувала сонячно-яблучний годинник, адже Сковорода говорив, що найтяжча з утрат – це втрата часу.

Завершилося свято чаюванням – усі пригощалися травяним чаєм та смакували яблучним варенням, яке зварили тут-таки, на вогнищі. А бокаті баночки із варенням та словами «Яблуко Сковороди – друзям музею» відправляться на знак вдячності за втілення спільних проектів до музеїв Сковороди у Чорнухах і Переяславі, музею-квартири Тичини та Харківського і Білгородського  літературних музеїв.