- 2013 Серпень
- 2013 Вересень
- 2013 Жовтень
- 2013 Грудень
- 2014 Березень
- 2014 Вересень
- 2014 Жовтень
- 2014 Листопад
- 2015 Січень
- 2015 Квітень
- 2015 Липень
- 2015 Серпень
- 2015 Жовтень
- 2015 Листопад
- 2015 Грудень
- 2016 Січень
- 2016 Березень
- 2016 Квітень
- 2016 Травень
- 2016 Червень
- 2016 Жовтень
- 2016 Листопад
- 2017 Квітень
- 2017 Травень
- 2017 Червень
- 2017 Липень
- 2017 Серпень
- 2017 Вересень
- 2017 Жовтень
- 2017 Листопад
- 2017 Грудень
- 2018 Січень
- 2018 Лютий
- 2018 Березень
- 2018 Квітень
- 2018 Вересень
- 2018 Листопад
- 2018 Грудень
- 2019 Лютий
- 2019 Вересень
- 2020 Травень
- 2021 Грудень
15:05 "Не дороге чтиво, а дороге диво" . (Відгук на Збірник наукових праць "Переяславські Сковородинівські студії. Випуск 2"). | |
Багато
чого написано, багато що пишеться, і багато що напишеться про мандрівного
дивака Григорія Савича Сковороду. І мені, мандрівнику без дороги, кобзарю без
пісні, плачучому без сліз, 23 вересня 2013 року на Муравськім Шляху зустрівсь
добрий чоловік – Микола Корпанюк, який при нашій зустрічі подарував декілька
книжок, за що низький уклін. Серед них
був збірник наукових праць "Переяславські Сковородинівські студії. Випуск
2, 2013. – 335 с. за заг.ред. М.П. Корпанюка м. Переяслав-Хмельницький: ФОП.
О.М. Лукашевич". Перегортаю першу палітурку і дізнаюсь,
що збірник присвячується 80-річчю від дня народження видатного літературознавця,
члена-кореспондента НАН України, одного із засновників і учасника
Переяслав-Хмельницьких Сковородинівських Читань
у 1982-2003 рр. Олекси Мишанича. Карбування в пам'яті живих славетних
імен, які відходять, чи відійшли, і про які вже мало хто і знає, що вони були посеред
нас і наших попередників – дасть нам "Джерельну мудрість пізнати". І
вступне слово до збірника так і називається "Джерельну мудрість
пивши...", яке написав доктор
філологічних наук, професор,
співредактор Микола Павлович Корпанюк. У передмові, у квітчастім, зрозумілім
слові, вчений аналізує процес, який відбувається навколо постаті Григорія Сковороди, наголошує на потребі
сучасникам пізнавати його творчість, на
потребі пізнавати Біблію, Бога, себе і, зрозуміло, оту мудрість-давнину,
яка відійшла, полишивши за собою непідкорне щастя, самобутню й глибоку духовну
цивілізацію. Отож бо, вчений закликає дослідників,
читачів заглиблюватися в минулу мудрість, що вони полишили, аналізувати,
оприлюднювати й переосмислювати у "Переяславських Сковородинівських
студіях". І наводить мені особисто незнайомі імена, котрі треба повернути
в активне культурне життя нації: Станіслава Оріховського-Окші (1513-1566),
Григорія Політики, Йосипа Верещинського, Йоасафа Кунцевича, Йова Борецького,
Кирила Транквіліона Ставровецького, Юрія Немирича тощо. І на добре пізнання одного з них більш
10 статей присвячено Станіславу Оріховському, в яких у зрозумілому науковому викладі
подається як просвітительська діяльність С. Оріховського, так і літописця
українсько-польського культурного та політичного порубіжжя. Стаття доктора
історичних наук, провідного наукового співробітника відділу української
історіографії Інституту історії України НАН України Дмитра Вирського (Київ) "Станіслав
Оріховський-Роксолан: звиви пам'яті (рецепція постаті гуманіста за
ранньо-модерної доби" дозволяє поширено ознайомитись із літературною
працею найвизначнішого нашого гуманіста. Також у збірнику мене ощасливили статті харківських учених,
краєзнавців. Я не можу не згадати етапно-пошукову статтю кандидата історичних
наук, музейного працівника зі Сковородинівки Д. М. Дудка "Михайло
Антоновський – перший видавець творів Григорія Сковороди". У ній дослідник
вказує, аналізує та оприлюднює не лише
намагання Михайла Антоновського видати книжку філософа-письменника під
заголовком "Дружні розмови. Розмова перша
про пізнання себе" у 1798 році, коли ще не було оприлюднене авторове
прізвище Григорія Сковороди, (твір практично у світ не вийшов). І лише у 1806
році в масонському часописі "Сионский вестник" О. Лабзіним був уперше
надрукований під ім'ям автора твір Сковороди – курс лекцій "Начальная
дверь ко христіанскому добронравію". Хочу нагадати, що масони вбачали у
натхненній праці, праці, створеній талантом, "сродній" праці (як би
сказали сьогодні: "у професіоналізмі") сенс людського щастя. Заслуговують на увагу публікації наукових
розвідок про Г. Сковороду, мало доступних учених ХІХ-ХХ ст. у перекладі М.
Корпанюка, зокрема скороченого варіанту першоджерельної праці Григорія Данилевського
"Григорій Савич Сковорода (із 1722 до 1794 р.)", Олександри Єфименко "Філософ
з-поміж народу", Остапа Терлецького "Григорій Савич Сковорода
(1722-1794)", Якова Штернберга "Григорій Сковорода в Угорщині". Цей збірник, переконаний, матиме не лише
науково-освітнє значення для школярів, студентів, вчителів, учених, але й буде
вельми цікавим широкому колові читачів. Микола
Субота, краєзнавець, захисник культурної спадщини Харківської області.
19
грудня 2013 року.
| |
|
Всього коментарів: 0 | |